хоккей, hockey, сокол киев, sokol kiev kiew, кхл, нхл, чемпионат мира, hockey fights, мир хоккея, equipment, украинский хоккей, по хоккею беларуси россии, чемпионат мира по хоккею, детский хоккей, чемпионат россии высшая лига

Хоккейные публикацииИгрокиД. Христич: Уставив зуби за 69 тисяч доларів

09-02-2007 11:14 Дмитро Христич літає до США раз на три місяці Илья

image
Дмитро Христич, 37 років, грав у команді з зірками радянського та північноамериканського хокею — В’ячеславом Фетисовим, Сергієм Макаровим, Вейном Ґретцьки. Христич став першим хокеїстом, який виграв арбітражний суд у клубу Національної хокейної ліги ”Бостон Брюїнз”. Клуб хотів платити українцеві $1,5 млн на рік, а він ”вибив” $2,8 млн. Дмитро грав і за збірну України на Олімпіаді-2002.

Зустрічаємося в київському ресторані ”Бульдог”. Зйомки там заборонено. Пропонуємо хокеїстові сфотографуватися біля його авто ”Фольксваґен Бора”.

— Да что вы? Она же кричит: ”Помой меня!” — Дмитро говорить російською з акцентом.

Повертаємося до ресторану. Замовляємо пиво.

Часто ходите на хокей?

— Цього року ще не був. ”Сокіл” грає в Броварах. Туди не надто зручно добиратися. Та й дивитися немає на що, — каже Христич. — І президента федерації якогось незрозумілого обрали. Краще піду ввечері на ковзанку, покатаюся.

Чому ви, найкращий український хокеїст, сьогодні не затребувані у вітчизняному хокеї?

— Просто не до хокею мені зараз. Коли виступав, був потрібен. Нині не маю певного роду занять. Займаюся своїм особистим життям. (Як ми дізналися, Христич — співвласник одного з київських нічних клубів. — ”ГПУ”).

Завдяки чому збірній України вісім років поспіль вдається грати в найсильнішому дивізіоні світової першості?

— Ентузіазм. Грошей ніхто не платить. Коли я виступав у НХЛ, приїжджав грати за збірну за тисячу доларів. Їх платили не за кожну перемогу, а за вирішення завдання — залишитися в групі найсильніших.

Олексій Житник вирішив виступати за Росію. Чому ви не обрали цього шляху?

— Коли Україна ще не виступала в найсильнішому дивізіоні, росіяни цікавилися, чи не хотів би я пограти за їхню збірну. Я погодився, але офіційної пропозиції так і не надійшло.

Ви грали в чемпіонаті СРСР та НХЛ. Можете порівняти ці два турніри?

— На чемпіонат СРСР я, молодий, дивився з захопленням — усе класно, одні зірки. Коли поїхав до НХЛ, глянув на речі тверезіше. У цій організації гравці собі форму не перуть. А про ігровий рівень і говорити нема чого. Хокейна еліта, хоч і запровадили у НХЛ ”стелю” зарплат, рветься за океан.

1990-го ви стали чемпіоном світу у складі збірної СРСР. Як почувалися серед зірок?

— Нормально. Звісно, були групування. Але і Фетисов, і Макаров, які вже виступали в НХЛ, не були зверхніми. З останнім спілкуємося на матчах ветеранів. Фетисов упізнає, вітається, але відразу каже: ”Извини, занят, надо бежать”.

У збірній ви працювали з легендарним тренером Віктором Тихоновим. Що скажете про нього?

— Фанат хокею. Крім нього, нічого не помічає. Тому Тихонова називають диктатором. Його помічником був нині покійний Ігор Дмитрієв із команди ”Крылья Советов”. Зв’язок із тренером хокеїсти тримали через нього. У фіналі Ігор доброї волі-90 в Сіетлі ми протистояли збірній США. Програвали 2:3, у нападі перейшли на гру в дві трійки. Каменський за 13 секунд зрівняв рахунок. У додатковому часі я не грав. Настала черга булітів. Сиджу на лаві, чую Дмитрієв звертається до Тихонова: ”Хай б’є Христич”. Тренер ”на автоматі” хитнув головою, погоджуючись. Я ледь з лави не впав. Проте гол забив. Як і Семак. Із ним цікава історія вийшла. Ворота американського стилю: біла прозора сітка, біла штанга. Тихонов каже: не обігруй, лід поганий, кидай одразу. Однак Семак вирішив обіграти і таки влучив у ворота. Сітка натягнута на ворота гранично — шайба вилетіла одразу. Тихонову здалося, що гола не було — ворота були дальніми. Доки Семак повертався, тренер виматюкався: ”Я ж йому, баранові, говорив, як треба кидати”. Дмитрієв відповідає: ”Васильовичу, Семак забив”. ”А, забив. Ну то добре-добре”, — заспокоївся головний.

Як потрапили до НХЛ?

— На молодіжному чемпіонаті світу-1989 в Алясці підійшли скаути з ”Вашингтона”: ”Класно граєш, хочеш за нас?”. ”Викликайте, приїду”, — відповів. Навіть не пам’ятаю, якою мовою розмовляли. Згодом і забув про це. А дивлюся телевізор, чую, що ”Вашингтон” на драфті вибрав Христича. Із Союзу випускали лише 28-річних. Але тоді СРСР розпадався. Українське хокейне керівництво не хотіло ділитися з Москвою. Мене відпустили, ще й гроші непогані заробили. Приїхав до Вашингтона. Там уже грали Татаринов та Петер Бондра. Останній допомагав мені адаптуватися. Татаринов тримався осторонь.

У ”Лос-Анджелес Кінгз” ви грали разом із Вейном Ґретцьки. Чи спілкувалися з ним?

— Ні. Різниця у віці давалася взнаки. Вейн старший від мене на 8 років. Якось у гольф грав із партнерами неподалік від будинку Ґретцьки. Він вийшов, запросив до себе. Посиділи півгодини.

Правда, що в США за стоматологічну операцію ви заплатили 69 тисяч доларів?

— Коли грав за ”Вашингтон”, в обличчя влучила шайба. Чотири зуби вилетіли. Поставив міст, він також зламався. Ніхто з лікарів не брався ”ремонтувати”. Нарешті знайшов ескулапа з інженерною освітою. Він поставив мені зуби і показав рахунок — 69 тисяч доларів. Я аж здригнувся. Добре, що клуб заплатив більше половини.

Христич мешкає в Києві з подругою Ольгою. Раз на три місяці літає до США. Там, у Нью-Гемпширі поблизу Нью-Йорка, з 1991-го живуть його батьки. А також перша дружина і 9-річний син Кай.

— Із сином спілкуємося англійською. Із колишньою дружиною нам говорити немає про що.

До США Дмитро літає рейсом Київ — Нью-Йорк. Іноді через Париж чи Цюрих.

— Востаннє добрався з Нью-Йорка до Києва за 7,5 години. Так швидко ще не літав, — каже хокеїст.        



1969, 23 липня — народився в Києві
1985 — почав грати за ”Сокіл”
1990 — став чемпіоном світу
1990 — поїхав до Вашингтона, одружився з американкою Ейрін
1998 — народився син Кай
2002 — виграв арбітражний суд у ”Бостона”, виступив на Олімпіаді
2003 — грав у чемпіонаті Росії за магнітогорський ”Металург”
2004 — завершив кар’єру
Розлучений

Роман Шахрай (Газета по-українськи, 09.02.2007)

Роман Шахрай

Вот что хочу сказать по этому поводу...


Простой советский парень...