хоккей, hockey, сокол киев, sokol kiev kiew, кхл, нхл, чемпионат мира, hockey fights, мир хоккея, equipment, украинский хоккей, по хоккею беларуси россии, чемпионат мира по хоккею, детский хоккей, чемпионат россии высшая лига

Хоккейные публикацииИгрокиА. Бабчук: Я не вагався з тим, чи варто везти Кубок Стенлі в Україну

03-08-2006 10:53 Другий володар Кубка Стенлі з-поміж українців не проти знайти наречену в Києві і поміняти російський паспорт на светр із тризубом Илья

Не інакше, як урочистостями називали організатори позавчорашнє перебування в Києві Кубка Стенлі, привезеного «нашим чоловіком у «Кароліні» Антоном Бабчуком. І все ж, враховуючи стан хокею в Україні, суто на піднесеній ноті провести всі заходи не вдалося. І на ковзанці «Авангард», де доступ до трофею мали всі бажаючі, і в концерт-холі «Фрідом», де відбулася півторагодинна прес-конференція, рефреном проходила фраза: «Потрібно змусити владу замислитися, що хокей в Україні таки є».

Українська держава витрачає на хокей більше, ніж США, на 400 тис. доларів?!

Поки що він є насамперед у проектах. Скажімо, Олександр Кондратьєв — президент хокейного клубу «Беркут», який разом із фірмою «Союз-Віктан» допоміг головному призу НХЛ потрапити в Україну, каже, що для розвитку хокею в Україні потрібен насамперед сильний внутрішній чемпіонат, і в штабі «Беркута» навіть розробили детальну програму розвитку хокею в країні. З нею привселюдно пообіцяв ознайомитися профільний міністр Юрій Павленко. До речі, глава Мінмолодьспорту відверто зізнався, що його відмовляли йти цю на прес-конференцію. І недарма: збуджена визначною подією публіка спробувала владі в особі міністра «всипати» (поки що — на словах) за стан улюбленої гри. Відзначимо, що у відповідь на один із закидів Павленко видав досить цікаву фразу, над якою варто замислитися. Спочатку міністр заявив, що його відомство взяло значно більшу частину фінансування українського хокею на себе. Раніше з бюджету йшло 590 тисяч гривень, а тепер — 2 мільйони. Потім Антон Бабчук розповів, що клуби НХЛ фінансуються у межах від 18 млн. до 38 млн. доларів. А коли пролунав закид: «Ось бачите!», Юрій Павленко розставив крапки над «і»: «Це не зовсім коректне порівняння. Річ у тім, що в Північній Америці держава у клуби й розвиток хокею не вкладає жодного цента — йдуть лише приватні інвестиції. Тож можна сказати, що у нас держава вкладає більше в хокей, ніж у США, якраз на 400 тисяч доларів».
А загалом, варто визнати, що розвиток такого витратного виду спорту, як хокей, напряму залежить від економічної стабільності та ладу в країні. Символічно, що Антон Бабчук так прояснив відсутність у маршруті Кубка Стенлі Хрещатика й майдану Незалежності: «А де там його виставляти — подивіться, що там відбувається» (на Майдані зараз стоять «політичні» намети. — Авт.).

Йому пощастило з «Кароліною»

Звісно, 22-річному «американському киянину» було значно приємніше відповідати на суто хокейні запитання. Антон одразу підкреслив, що в нього не виникало сумнівів, куди привезти Кубок Стенлі на ту добу, яка відведена для «мандрівок» із трофеєм кожному гравцеві команди-переможниці:
— Я народився і виріс у Києві. У хокей, на ковзанку «Авангард», мене у п'ять років привів батько, тут я тренувався під керівництвом Юрія Крилова. Згодом, у 14 років, я поїхав у команду підмосковного міста Електросталь — вона була найсильнішою на той час у моєму віці. А ще за п'ять років переїхав в Америку. Однак після того, як залишив Батьківщину, я ніколи не забував, де опанував ази хокею. Та й кожне літнє міжсезоння я проводжу в Києві. Тож коли мій клуб «Кароліна» виграв Кубок Стенлі, я не вагався з обранням маршруту.
Бабчук розповів, що спочатку трофей у Північній Америці показали американські й канадські гравці «Харрікейнз» і вже після цього за справу взялися європейські легіонери «Кароліни» — швед Ніклас Валлін, чехи Вадим Врбати та Йожеф Васіче, швейцарський голкіпер Мартін Гербер. І вже після нього настала черга колишнього киянина.
Антон Бабчук не приховував, що про нюанси презентації трофею на Батьківщині він радився з Олегом Твердовським, ще одним колишнім українцем, заграним за збірну Росії.
— У мене тут багато родичів, друзів, які люблять хокей, тож я був дуже радий, що всі вони, а також багато шанувальників цього виду спорту, одержали можливість знову побачити цей приз, — сказав Антон.
Розповідаючи про своє життя-буття у США, Бабчук визнав, що в його переході під час сезону із «Чикаго блек хоукс» в «Кароліну» був присутній момент везіння. Адже Кубок Стенлі не завжди потрапляє у руки видатних майстрів, і, навпаки, іноді посередній гравець, який виступає в сильній команді, стає тріумфатором.
— Хокей — командний вид спорту, це ж не теніс. Мені пощастило з «Кароліною», — каже Антон.
Також Бабчук спокійно сприйняв питання про те, чому він не грав у переможному «плей-оф». Антон розповів, що до всіх вирішальних поєдинків він готувався разом із командою, бо тренер неодноразово казав: «Будь готовий у будь-який момент вийти на майданчик». Тому коли завершилася вирішальна зустріч фінальної серії проти «Едмонтона», наш співвітчизник приймав вітання нарівні з усіма, також був на льоду в традиційному чемпіонському блайзері й піднімав на руках заповітний Кубок. Тим більше що до Бабчука в команді ставляться чудово.
— Щодо головного тренера Пітера Лавіолетта, то він дуже гарний фахівець, і грати під його керівництвом — суцільне задоволення, — каже Антон.
Питання ж, чи буде вигравіруване ім'я Бабчука на Кубку Стенлі, в компетенції головного комісара НХЛ Гарі Бетмена, адже раніше на Кубку закарбовували імена тільки тих, хто грав у «плей-оф».

Труднощі переїзду

— Чи важко далося у свій час рішення про переїзд до Росії?
— Пропозиція переїхати у підмосковний «Кристал» надійшла під час юнацького турніру в Канаді, рішення далося легко. В Електросталі зібралися тоді найкращі юнаки мого віку з усього Союзу, і я там міг вийти на вищий рівень майстерності. На жаль, хокей в Україні вже тоді перебував у жалюгідному стані, тож питання — їхати чи не їхати — не стояло. Тоді, до речі, зі мною виїхав і Микола Жердєв, який зараз виступає за «Сірак'юз кранч». Інші обрали інший шлях у житті, але з усіма земляками підтримую зв'язок.
Після того як на початку прес-конференції Антону Бабчуку вручили светр національної збірної України з номером 24, питання про його можливий виступ за рідну країну зависло в повтірі. Коли ж нарешті дійшли й до цього, суть проблеми взявся пояснити Олександр Кондратьєв: «Тут є моральний та юридичний аспекти. З першої точки зору, Антон готовий зіграти за збірну України (оплески у залі. — Авт.). З іншого боку, він зіграв свого часу за юніорську збірну Росії. Утім юридично цю проблему можна вирішити. Скажімо, Росія змогла відсудити воротаря Набокова, який зіграв свого часу за юніорів Казахстану».

* * *

До 28 серпня неодружений хокеїст перебуватиме в Києві. З цього приводу журналісти поцікавилися, як українським дівчатам вийти на гарного й небідного парубка. На що Антон відповів: «Хто шукає, той завжди знайде».
Він довів це свою кар'єрою.

ДОСЬЄ «УМ»

Антон Бабчук

Захисник
Народився 6 травня 1984 року в Києві.
Хокейну науку опановував у юнацькій команді київського «Сокола», а також «Кристалі» (Електросталь, Росія).
З 2003 року — в Північній Америці. У Національній хокейній лізі виступав за команди «Чикаго блек хоукс» (2003-2005), «Кароліна харрікейнз» (з 2005-го). У складі останньої став володарем Кубка Стенлі, за півсезону набрав 5 очок (3 закинуті шайби плюс 2 результативні передачі; коефіцієнт корисності «мінус 2», 6 хв. штрафу).
Загалом у НХЛ провів 44 матчі — 5 голів, 7 пасiв, «мінус 8», 24 хв. штрафу.

Ігор Корольов (Україна Молода, 03.08.2006)

Ігор Корольов

Вот что хочу сказать по этому поводу...


Vano, они может на это и способны, но не до такой степени чтобы средь бела дня!
Илья, а что тут говорить? Деньги они уже давно раздерибанили, а теперь отмываются от этого. Как говорил покойный Семеныч «где деньги, Зин?»
Кто-то из них врет. Вопрос кто?

УМ: До речі, глава Мінмолодьспорту відверто зізнався, що його відмовляли йти цю на прес-конференцію. І недарма: збуджена визначною подією публіка спробувала владі в особі міністра «всипати» (поки що — на словах) за стан улюбленої гри. Відзначимо, що у відповідь на один із закидів Павленко видав досить цікаву фразу, над якою варто замислитися. Спочатку міністр заявив, що його відомство взяло значно більшу частину фінансування українського хокею на себе. Раніше з бюджету йшло 590 тисяч гривень, а тепер — 2 мільйони. Потім Антон Бабчук розповів, що клуби НХЛ фінансуються у межах від 18 млн. до 38 млн. доларів. А коли пролунав закид: «Ось бачите!», Юрій Павленко розставив крапки над «і»: «Це не зовсім коректне порівняння. Річ у тім, що в Північній Америці держава у клуби й розвиток хокею не вкладає жодного цента — йдуть лише приватні інвестиції. Тож можна сказати, що у нас держава вкладає більше в хокей, ніж у США, якраз на 400 тисяч доларів».

В. М. Фадеев: Да и министр спорта как-то в неформальной беседе с главным тренером “Сокола” Александром Сеукандом заверил, что можно смело заявляться в открытый чемпионат Беларуси, обещал финансовую поддержку и помощь в поиске спонсоров. Но сейчас он вряд ли готов подтвердить те слова. Ведь мало того, что Рада практически не приступила к формированию госбюджета на будущий год, так немногие из чиновников уверены в том, что сохранят должности