Для 17-річного капітана збірної України (U-18) Олексія Дахновського минулий чемпіонат світу в Італії залишив двояке враження: з одного боку наша юнацька команда не змогла дотягнутися до мрії та фінішувати першою в дивізіоні 1B, а з іншого – провела гарний, яскравий, результативний турнір вінцем якого стала індивідуальна нагорода нашому хокеїсту – приз найкращому захиснику ЧС-2022!

– Олексію, який післясмак залишив чемпіонат світу, що пройшов в Італії?

– Індивідуальна нагорода, звичайно, підняла настрій, але одразу після завершення турніру напало відчуття спустошеності та несправедливості від того, що перше місце завоювала Угорщина. Вважаю, що Україна заслужила «золото» і мала забирати його, але Італія в останній грі не змогла зробити «диво» та обіграти угорців.

– Звання найкращого гравця ЧС-2022 в Асіаґо – ваш перший індивідуальний приз у кар’єрі чи були вже в колекції значні здобутки?

– У дитячому хокеї у мене траплялися нагороди а-ля найкращий захисник турніру, однак із нинішнім званням та значущості – це незрівнянно. Тож будемо вважати, що це перша моя вагома та престижна нагорода у професійному хокеї!

– Де зберігаєте статуетку?

– У квартирі на найвиднішому місці разом із медаллю!

– На ЧС-2022 Олексій Дахновський також показав найкращу статистику серед усіх захисників турніру – 7 очок у 5 іграх! Чи задоволені своєю грою?

– Справді, статистика непогана, але мене не залишає відчуття, що можна було зіграти в окремих епізодах продуктивніше. Зараз, коли у спокійній обстановці переглядаєш той самий матч із Угорщиною, мені здається, що я міг зіграти по-іншому. Наприклад, у третьому періоді за рахунку 1:2 у мене був перспективний момент, коли я «виліз» на ближню штангу і спробував у ближній кут проштовхнути шайбу, але воротар «перекотився» і поклав щиток. Аналізуючи той епізод зараз, мені здається, що можна було спробувати зробити крок у бік воріт і кинути в дальній кут, але на майданчику мені уявлялося все інакше, рішення треба приймати швидко.

– Хто зіграв визначальну роль у вашому індивідуальному досягненні на італійському форумі?

– Звичайно, тренерський штаб! Особливо хочу відзначити роботу тренера оборонного плану юнацької збірної України Руслана Віталійовича Борисенка, а також подякувати всім тренерам-оборонцям, хто допомагав у моєму становленні: Олександру Скороходу та усім-всім-всім спеціалістам з України та Фінляндії!

Окремо хочу висловити подяку за суперпідтримку коханій дівчині Дар´ї, яка шалено підтримувала мене на відстані та налаштовувала на моральну стабільність після невдалих відрізків на турнірі.

Ну і, звичайно, низький уклін своїм батькам, які привели мене до хокею та наполягли на тому, щоб я виступав на позиції захисника! Хоча спочатку я рвався в напад і навіть на воротарську позицію (посміхається). Запам’яталася татова фраза: «Синку, повір, голи захисника цінуються більше, ніж нападника».

– Який фрагмент із ЧС-2022 врізався на згадку?

– На превеликий жаль, це не найприємніший для мене момент – автогол у матчі з Італією (сміється). Також перед очима вихід «один в нуль» Микити Сидоренко у поєдинку з Угорщиною, коли йому угорець з розмаху зверху рубає по руках, а суддя навіть не свиснув і «розщедрився» вилученням лише навздогін, коли Микита не одразу зміг підвестися з льоду. Я спробував дізнатися у рефері: «Чому у грі за «золото» у наші ворота призначається буліт, а в угорські у такому самому епізоді – ні?» На що суддя відповів, мовляв, грайте гарно, а не розмовляйте із суддями.

– Головний тренер Олександр Бобкін говорив, що вже під час ЧС в Італії до гравців збірної України (U-18) зверталися хокейні агенти, пропонуючи свої послуги. До вас теж «стукали» в особисті повідомлення?

– Так, обмінювалися «месенджами», агенти цікавилися моїм статусом у наступному сезоні, чи є команда, чи підписував контракт? Нічого конкретного.

– Вже маєте пропозиції чи домовленості з будь-яким клубом наступного сезону?

– Є варіанти продовження кар’єри у словацькому чемпіонаті, зокрема, у «Кошице», але поки що жодних документів не підписував…

– Запрошують в дорослу команду чи молодіжну?

– Цей момент обговорюється: існує варіант виступу лише у молодіжній команді, а є й надія на перспективи участі у молодіжній першості Словаччини з правом переходу у дорослу команду, якщо «тягтиму» за рівнем.

– До речі, у молодіжній команді «Кошице» (U-20) виступають два українці: Олександр Плохотник із Херсона та Михайло Красножон із Дніпра допомогли своїй команді виграти національний чемпіонат Словаччини! Знайомий з хлопцями?

– З Плохотником я знайомий зі зборів у молодіжній збірній України, він у сезоні-2021/22 набрав шалену кількість очок (101 у 53 матчах. – Автор) і виграв звання найкращого бомбардира чемпіонату! А з Красножоном ми грали один проти одного у чемпіонатах України, а у березні в Кошице я познайомився і побачився з хлопцями ближче.

– Зараз на час «канікул» є можливість проводити льодові тренування?

– У Кошице, де я перебуваю, ця можливість, в принципі, існує, але треба домовлятися… Зараз планую позайматися на «землі», а в перспективі хотілося б комбінувати «землю та лід» у період літньої індивідуальної підготовки.

– У Фінляндії стартував дорослий чемпіонат світу. Кому віддасте свої симпатії?

– Так уже повелося, що на всіх елітних змаганнях я вболіваю за Канаду, так що і цього разу не змінюватиму собі. Не так, щоб розфарбовую собі щоки в канадський прапор і веду себе як фанат – ні. Просто стежу за канадськими хокеїстами трохи більше, ніж за рештою. І бажаю їм перемог!

– Олексію, на завершення не можу не спитати про те, як особисто вас змінила війна в Україні?

– Серце розривається від того, що в країні продовжує гинути мирне населення, люди втрачають свої оселі та все вже буде не так, як раніше. Я ось, наприклад, не до кінця розумію, чи я побачу нашу дачу, яка знаходиться між Бучею, Ірпенем та Гостомелем. І в якому вона стані…

При цьому я став у 1000 разів більше пишатися тим, що я – українець! Точно можу сказати, що в мене з’явилася вогненна мотивація для того, щоб зростати, розвиватися і заграти в топовому клубі, де виступатиму на лідируючих позиціях і демонструватиму всім, що Україна – це нація незламних людей з найвищим потенціалом, у тому числі в хокеї!

В'ячеслав Волков, ФХУ