На чемпіонаті світу з хокею у групі ”В” збірна України не змогла посісти першого місця. Матчі на турнірі провів голкіпер національної команди Ігор Карпенко, 31 рік. Він не пропустив жодної шайби у грі з Хорватією. Відбив п’ять штрафних кидків у поєдинку проти Японії. Це дозволило Україні перемогти в післяматчевій серії пенальті. Навіть у програному матчі проти Угорщини, організатори визнали Карпенка найкращим у складі української збірної.

— І що з того? — каже Ігор Карпенко під час нашої зустрічі біля Палацу спорту. — Хокей — командний вид спорту, і мої особисті відзнаки не мають особливого значення.

Виступ України на чемпіонаті світу експерти оцінили провалом. Чи згодні з таким висновком?

— Повністю. Налаштовувалися на вирішальний матч із японцями, обіграли їх, а з угорцями осоромилися.

Чому не вдалося виграти в Угорщини?

— Усе дуже просто: хтось не закинув, хтось не доборовся, хтось не зловив. Провини із себе не знімаємо. Про тренера Володимира Голубовича (у вівторок виконком Федерації хокею відправив його у відставку. — ”ГПУ”) нічого не говоритиму. Я — воротар, а воротар — це команда в команді. Із голкіперами більше працює тренер воротарів Юрій Шундров.

Склад збірної України залишається майже незмінним упродовж 10 років. Чому не проводять зміну поколінь?

— Я думав, що питання зміни поколінь взагалі б відпало, якби за Україну грали Житник, Жердєв, Бабчук, Федотенко, Понікаровський. Ці люди мають досвід виступів у північноамериканській хокейній лізі (НХЛ), але в жовто-синій формі нині не катаються. Яка б команда була з такими майстрами. Та й де брати молодь? Молодіжна збірна України ставить завдання не вилетіти із групи ”В” і не грати в нижчому дивізіоні з Австралією та африканськими збірними.

Як оцінюєте клубний сезон ”Сокола”?

— На ”четвірку” за п’ятибальною шкалою. Добре, що відчули рівень хокею в російській вищій лізі. Ще одне позитивне враження від сезону — повернули собі титул чемпіона України.

Чому ви вирішили стати воротарем?

— Коли мені було 4 чи 5 років, по телевізору йшов матч США—Канада. Ми дивилися поєдинок сім’єю. Тоді я вирішив, що стану голкіпером, мені сподобалася форма воротаря. Вона вирізнялася з-поміж інших. Якби я знав, скільки вона важить... (сміється).

Пригадуєте свій дебют у ”Соколі”?

— Було мені 18 років. Вийшов на заміну за 13 секунд до фінальної сирени. А повноцінний матч відіграв через рік. ”Сокіл” тоді виграв зустріч. Вона проходила в київському спорткомплексі ”Авангард”.

Як ви потрапили до НХЛ?

— Після закінчення молодіжного чемпіонату світу-1994 мене помітила команда ”Анахайм” і запросила до себе. За океаном я провів 3,5 року. Не вдалося закріпитися у НХЛ — бракувало фарту. Та я не шкодую, що поїхав до США: і школу воротарську пройшов. Наприклад, грати ключкою. Це має велике значення для воротарів в Північній Америці, потрібно допомагати своїм захисникам, виходити з воріт, грати на виході. Давати гольові передачі — у мене двічі це виходило, коли виступав у США та Росії. Мрію закинути шайбу, але це вже як вийде.

У відпустці Карпенко любить рибалити. Синові воротаря 1,5 року.

— Якщо він вирішить стати спортсменом, пораджу йому інший вид спорту, ніж хокей. Утім, хай Сашко вирішує сам, — каже воротар.

---

1976, 23 липня — Ігор Карпенко народився в Києві
1994 — дебютував у київському ”Соколі”
1995 — обраний клубом НХЛ ”Анахайм Майті Дакс” на драфті у восьмому раунді
2000 — переможець Євроліги у складі російського ”Металурга” (м. Магнітогорськ)
Триразовий чемпіон України. За національну команду провів 65 матчів, пропустив 176 шайб.
Одружений, має сина

Ірина Козюпа (Газета по-українськи, 29.05.2008)

Ірина Козюпа