хоккей, hockey, сокол киев, sokol kiev kiew, кхл, нхл, чемпионат мира, hockey fights, мир хоккея, equipment, украинский хоккей, по хоккею беларуси россии, чемпионат мира по хоккею, детский хоккей, чемпионат россии высшая лига

Хоккейные публикацииЧемпионат УкраиныДмитро Христич: «Передаю свій досвід та знання»

09-01-2012 11:18 Грубый

Напередодні світлого свята Різдва прес-служба ПХЛ вирішила поспілкуватися з легендою українського хокею, чемпіоном світу з хокею у складі збірної СРСР 1990 року, учасником матчу «Всіх зірок» НХЛ 1997 та 1999 років, а нині головою наглядової ради ПХЛ Христичем Дмитром Анатолійовичем.

— Дмитре, які найяскравіші моменти у Вас були під час кар'єри в НХЛ, що найбільше запам'яталося?

- Уже нічого і не пам'ятаю (сміється) ... ні, звичайно було багато. Саме потрапляння в НХЛ було незабутнім, перший матч і звичайно ж ігри «Всіх зірок». Різні матчі різноманітні, перемоги були цікаві теж ... багато чого. Згадати так щоб і окремо виділити не можу. Ось перебування в НХЛ саме стало найбільш яскравою подією для мене.

— Ви жили в таких містах, як Вашингтон, Лос-Анджелес, Бостон і Торонто – де найбільше сподобалося, що між ними спільного і різного для Вас?

- Сказати, що в містах я жив то це найбільше Бостон і Торонто, тому що і в Вашингтоні і в Лос-Анджелесі я жив за містом. А сам хокей ось в цих містах теж відрізняється один від одного: якщо Вашингтон і Лос-Анджелесі це різні частини Америки, один захід, другий — схід, відрізняються дуже, то звичайно Бостон і Торонто це більш хокейні міста, тим паче, що Торонто — це центр, можна сказати «столиця хокею». Там трішки інакше ставилися до хокею. По клімату: Бостон і Торонто — це була зима щороку, у Вашингтоні та Лос-Анджелесі — тепліше. У Вашингтоні якщо й було, що десь снігом запахне, то добре, а в Лос-Анджелесі тільки дві години їзди машиною в горах можна було сніг побачити.

- З ким із хокеїстів з колишнього СРСР встигли познайомитися в штатах, з ким подружилися?

- В основному було так, що з ким грав — з тим і дружив. У Вашингтоні якщо можна Бондра (прим.автора Петер Бондра – словацький хокеїст, що народився в м. Луцьк, УРСР) вважати, у нього був паспорт радянський. А потім приїхав і Гончар, і Харламов Сашка. Потім в Лос-Анджелесі був Володимир Циплаков, Віталій Ячменєв. Ну звичайно ж в Бостоні був Сергій Самсонов. А Торонто стоїть окремо — я там був сьомим російськомовним в команді, там багато було. Ну а в останні мої роки перебування у Вашингтоні нас було четверо: знову ж таки Гончар, Зубрус і Ніколішин. Залишилися друзями за великим рахунком от з Ніколішиним ну і з Сергієм Гончаром іноді так зідзвонюємося.

- Дмитро, ви повернулися в Україну в 2004 році, коли закінчили кар'єру гравця, розкажіть, як було спочатку жити у вашому рідному Києві після стількох років відсутності?

- Ну як нормально, просто нюанси побутові, до яких вже там звик. Хоча після Америки пожив ж ще в Магнітогорську, там теж свої принади є. Хоча з роками все стає краще. Але от спочатку не міг звикнути, що на право не можна повертати на червоний колір, ну через пару років бубніння (сміється) звик, ну це звичайно ж жарт. Про зміни? Так, відбулися. Так само і в інших побутових дрібницях теж дещо не подобалося, але з часом все змінилось.

- Кар'єру ви закінчили в Росії, в Магнітогорську, в «Металурзі» — розкажіть, як там гралося після НХЛ, що запам'яталося?

- Ну як гралося? Нормально гралося. Було бажання повернутися подивитися, що тут і як взагалі все змінилося. А тоді в Росії не так, як зараз в плані хокею. Зараз там пристойний рівень хокею і ставлення до хокею, навколо хокею змінювалося все в кращу сторону. Дійсно, що КХЛ зараз ліга на яку можна рівнятися, хоча тоді ще, можливо, такою і не була, але була близька до цього. Деякі палаци спорту на той час вже були побудовані в тому ж Ярославлі, Санкт-Петербурзі. А ті які були — вони поліпшувалися. На даний момент там взагалі все набагато більше змінюється, навколо хокею і т.д.

- У сезоні 2008-2009 ви працювали тренером збірної України, були помічником Олександра Сеуканда. Тренерський дебют у збірній був недуже вдалим – збірна не пройшла відбірковий турнір Олімпіади-2010, слабо зіграла на чемпіонаті світу. Нещодавно ви були ініціатором запрошення Дейва Льюїса на пост головного тренера збірної. України провалила відбір в еліту ... Тренерська діяльність: плануєте коли-небудь займатися нею ще?

- Ініціатором я не був, по-перше, до його приїзду не був з ним знайомий. Хоч ініціатором і не був, але не шкодую про те, що прийшлось працювати з ним разом той сезон. І як тренер він хороший, і як людина він нормальний. Тобто ні про що не шкодую. Тренером хотілося б звичайно працювати, але я продовжую працювати в хокеї, так що побачимо.

- Як ви познайомилися з Юрієм Івановичем Загороднім? Як потрапили в структуру ПХЛ?


- Ну я був запрошений на збори федерації хокею України, на яких була вперше висловлена думка про створення ліги. Через, навіть може бути, того ж дня Юрій Іванович попросив мене і Юру Гунька, там ще був Годинюк Олександр, щоб ми зустрілися з ним і розповіли йому, що ми думаємо про створення цієї ліги. Ну і ось так от познайомилися. Потім з'ясувалося, що якщо Годинюк піде в тренери, то я і Гунько Юра залишимося в керівництві ліги, тобто так воно і сталось.

- Ваша головна задача в роботі Ліги, за що ви відповідаєте, яких успіхів встигли досягти на цій посаді?

- Ну офіційно у мене завдання спостерігати, наглядова рада. Звичайно ж вона багато чого в себе включає. Ну от як повинні проходити хокейні матчі, і ті ж клуби, і та ж ліга, і як повинні готуватися судді — в мене своє ставлення та бачення до цього є і я намагаюся, як багато хто каже: « Ти свій досвід будеш передавати?», — ось передаю свій досвід і знання.

- Яким ви бачите майбутнє ПХЛ та українського хокею зокрема?


- Щоб було все добре, то треба дуже багато змінювати. І саме ставлення клубів до того, що це вже не просто чемпіонат України, який федерація проводить. Федерація і зацікавлена ​​в цьому була, але підхід до самої структурі проведення чемпіонату Україна у нас трішки з нею відрізняється. Може бути тому що я сам заглибився, як це все робити, це складна робота. Федерації раніше було простіше, тому що у неї не було такого взаєморозуміння з тими ж клубами: федерація робить свою справу, а клуби — свою. У нас же навпаки — якщо ліга робить для всіх клубів регламент, то наша дирекція стоїть на тому, щоб всі клуби виконували цей регламент. Так, може бути, що регламент не до кінця досконалий, адже він робився з народженням ліги, це перший рік. Надалі я думаю, що це все врахується і після закінчення цього сезону, буквально відразу ж буде розглянуто багато нюансів з цих питань. І загострювати увагу самих клубів, щоб вони дотримувалися того, що самі ж разом з лігою і затверджували.

— У 2008 році ви розписалися зі своє другою дружиною Ольгою, яка також є і фотокореспондентом ПХЛ — чи часто ви з нею говорите вдома про хокей?


- Ні, про хокей навряд чи, більше про фотографії про хокей (сміється). Фото їй дуже давно подобалося, пройшла кілька шкіл фотомайстерності, їй і далі все це цікаво, дома по інтернету вже вивчає все про фото, вона цим займається і їй це дуже подобається.

- Ваші батьки живуть у США, у Філадельфії – чи часто Ви з ними бачитеся?


- Так, раз на рік. У нас є таке чудове пристосування як Skype, через котре можна розмовляти і бачити один одного, спілкуватися. Останній раз я був там восени, їздив до них.

- 22 січня ПХЛ вперше організовує Матч Зірок. Ви двічі грали в матчі «Всіх зірок» НХЛ в 1997 і 1999 роках — що плануєте запозичити, що побачить київський уболівальник в нашому «форматі»?

- Ну на рахунок запозичити не знаю навіть, адже це буде вперше в нас такий матч проведено в Україні. Я думаю, що це буде цікаво тим, хто цікавиться хокеєм, спортом та й не тільки. Йому буде цікаво прийти побачити щось таке. На даний момент це все можна побачити по телевізору в інших лігах, інших країнах, а от свій власний такий матч зірок побачити наживо буде відмінним приводом. Будуть грати найкращі хокеїсти нашої ліги, вони зможуть грати і в традиційний хокей, в красивий хокей, думаю, що покажуть хорошу гру, буде святковий настрій у всіх глядачів. До цього ПХЛ прагне, для цього ми і створили такий матч.

- Одне з Ваших хобі — гра в гольф. Кажуть, що цій грі Вас навчив Уейн Грецкі, з яким Ви разом грали за «Лос-Анджелес Кінгз». Це так чи ні?


- Та ні (сміється). Так вийшло, що один раз я з ним їздив грати, але він мене не вчив. Ми вчилися з Бондрою разом грати у Вашингтоні в гольф. А з Уейном Грецкі це було в Лос-Анджелесі, я вже там дещо як умів, більш захопився, от і зіграли з ним. Гольфом я займаюсь і зараз, в сезонні періоди. Я також є віце-президентом федерації гольфу України і гольф набирає неабиякої популярності в Україні. Уже побудували чотири поля, два майже повних.

- Ще один любитель гольфу, футболіст Андрій Шевченко. З ним не доводилося грати?

- Як грати ні, але стикатися на полях доводилося, розмовляли. Розмовляли про гольф, а в одній четвірці не доводилося грати. Але як я знаю, рівень гри у нього все рівно кращий, ніж мій, але іноді і в мене теж виходить (сміється)

- Коли в останній раз виходили на лід, чи плануєте грати ще в аматорських лігах (як НХЛ Києва) чи травми не дають такої можливості?

- Ні, у лігах я не планую грати. А на лід варто виходити. Ось коли «Авангард» був, там і роздягальні були, а зараз не так багато діючих ковзанок на яких можна більш-менш тренуватися або грати, але ось один це «Термінал», на який далеко їхати. Якщо ж на АТЕК ... ну там і так холодно, а от вночі не дуже якось хочеться. Якщо повернеться на Мельникова каток, буде можливість — буду ходити.

- Чого б ви побажали всім любителям хокею напередодні Різдва?

- Новий рік вже настав, Різдво ось вже скоро. Це веселе свято, сімейне. Бажаю всім любові, здоров'я і щастя.

ПХЛ

Вот что хочу сказать по этому поводу...


він тут,а батьки в америці — якось дивно.... зазвичай —навпаки...