Анатолій Богданов став головним тренером хокейного ”Сокола” 1975-го. Тоді чоловікові було 28. За 10 років він зробив найкращий хокейний клуб України бронзовим призером чемпіонату Росії. Наприкінці 90-х вивів збірну України до еліти світового хокею, а потім — до фінальної частини Олімпіади. Чотири роки тому Богданова звільнили з посади. Нині він живе у Фінляндії, тренує дітей.

Ми зустрілися з 59-річним Анатолієм Богдановим на чемпіонаті світу в Москві. Туди тренера запросили як почесного гостя турніру.

За багатьма матчами спостерігали?

— Уживу дивився лише плей-офф. А всі поєдинки попереднього та кваліфікаційного раундів — по телевізору. Фінське телебачення транслювало всі матчі. Особливих змін у тактиці команд не помітив. Шкода, що шведи стали четвертими. Уболівав за них, бо Швеція мала у складі лише одного енхаелівця. Хотів, аби шведи показали: в Європі в хокей грають не гірше, ніж у Північній Америці.

Господарів турніру, росіян, вважали головним фаворитом. Але команда В’ячеслава Бикова фінішувала лише третьою. Чому?

— Росія виграла всі матчі попереднього та кваліфікаційного етапів. Ейфорія, яка охопила пресу та уболівальників, поширилася на гравців. Тому зіграти в півфіналі проти в’язких, сконцентрованих фінів через ”не можу” росіяни не змогли. Можливо, їм варто було б програти фінам у попередньому раунді. Це дало б право на помилку й мобілізувало б команду.

Збірна України вперше за 9 років вибула з групи найсильніших. Чому?

— Я маю свою думку. Коментувати її не буду — є головний тренер та менеджер. Є результат збірної. А все, що б я зараз не сказав, може бути розціненим як образа Богданова на хокейних керівників України.

Наступного року Україна повернеться до еліти?

— Група у нас цілком прохідна. Принаймні — легша, ніж 1998-го, коли ми вперше виграли чемпіонат світу в групі В. І без Богданова можна обіграти в Саппоро основного суперника — Японію. Хоча я всім, чим зможу, допоможу.

Чому вас звільнили з посади наставника збірної України?

— Бо я дав багато інтерв’ю, в яких розповідав про проблеми українського хокею. Напевно, комусь заважав цим. На чемпіонаті світу-2003 сказав Володимирові Ромашку, керівникові нашої делегації, що все йде до мого звільнення. Тоді був повний безлад. Федерацію очолював Олександр Омельченко. Я з ним не міг навіть по телефону поговорити. Не кажу вже про вирішення глобальних питань. Хокей практично перестав існувати. Ми втратили хлопців 1983/84 років народження, яких треба було підтягнути і вводити в збірну.

Ви погодитеся, якщо нове керівництво федерації запропонує вам повернутися на посаду головного тренера збірної?

— Поки що нове керівництво не зробило жодного кроку в цьому напрямкові. Чи є сенс це обговорювати? Навколо моєї особи в Україні створена несприятлива атмосфера. Почуваюся там сторонньою людиною. Коли поїхав з України, дружині подзвонили й сказали, щоб і не думав повертатися. Інакше будуть проблеми.

Вашому наступнику Олександрові Сеуканду перед московським чемпіонатом світу пропонували консультантів — Олександра Якушева та Бориса Михайлова.

— Коли почув це, посміявся. Даю сто відсотків: вони б на це не пішли.

Як зустріли керівників українського хокею на чемпіонаті світу?

— Вітався з генеральним секретарем федерації Сергієм Ковалем, Сеукандом. Не більше. Недавно прочитав, що я образився за своє звільнення 2003-го. На ображених воду возять. Просто працював зі збірною безкоштовно, гроші у Фінляндії отримував і не заслуговував, аби мене як скотину викинули.

---

Збірну України може очолити північноамериканець

Наприкінці травня виконком Федерації хокею України має визначитися з головним тренером збірної. Позиції нинішнього, Олександра Сеуканда, суперечливі. В хокейних колах приблизно однакова кількість його прихильників та недоброзичливців. Можливо, українців очолить північноамериканський фахівець. Цим шляхом пішли білоруси, запросивши Глена Хенлона та Курта Фрезера. Нині останній вільний від контрактних обов’язків.

---

1947, 28 листопада — Анатолій Богданов народився в Подольську (Росія)
1972 — переїхав до Києва
1975 — став головним тренером ”Сокола”
1983–1988 — наставник другої збірної СРСР
1985 — виграв із ”Соколом” бронзові нагороди чемпіонату України
1991 — поїхав працювати до Фінляндії
1998 — очолив збірну України
1999 — дебютував зі збірною у вищій лізі чемпіонату світу
2002 — посів 10-те місце на Олімпіаді
2003 — звільнений зі збірної
2006 — три місяці очолював подольський ”Вітязь”
Заслужений тренер СРСР та України. Одружений, має сина

Юрій Данилов (Газета по-українськи, 21.05.2007)

Юрій Данилов