Нападаючий київського «Сокола» та національної збірної України з хокею Вадим Шахрайчук, 37 років, продовжить кар'єру у Словаччині. Хокеїст підписав однорічний контаркт з клубом екстраліги «Зволеном».

«Мій агент повідомив про інтерес з боку цієї команди, — каже Шахрайчук «Gazeta.ua», — Думав над пропозицією кілька днів. Радився із сім'єю — чи потрібно воно мені чи ні. Все таки, це важко у плані побуту, адже треба їхати в іншу країну. Хоча клуб погодився виконати всі мої вимоги. Не знаю, як буде далі, але на папері все виглядає добре.

Якщо чесно, то я не планував вже нікуди їхати. Я вже наїздився світом. Та й сім'я у мене велика стала— півроку тому народилася донька (у Шахрайчука вже є син і донька). Але загадувати наперед ніколи не варто. Тепер підкорюватиму нові вершини.»

Чому вирішили прийняти пропозицію «Зволена»?

«Чемпіонат Словаччини входить до числа сильних європейських ліг. Це новий виклик. Вік у мене вже не юний. Хочеться доказати собі, що я ще на щось здатний. Там треба виходити і показувати результат. Дехто з моїх товаришів був здивований моїм вибором, мовляв «воно тобі треба? У тебе ж троє дітей. Сиди собі у Києві, спокійно виступай у чемпіонаті України і займаюся своїми справами.» Хоча більшість моїх знайомих мій вибір підтримали.»

Які завдання команда ставить на цей сезон?

«Наскільки мені відомо, будемо боротися за медалі, але глобальної стратегії клубу я ще не знаю. Команда раптово омолодила склад, але словацька молодь вміє грати у хокей. Крім того, «Зволен» ще хоче підписати кількох іноземців, можливо навіть когось із канадців.»

Коли приєднаєтесь до нового колективу?

«На початку серпня. Зараз вирішую питання з візою.»

Сім'ю заберете із собою?

«Спочатку поїду один, вирішу всі побутові питання, а тоді буде видно, що до чого.»

Мовний бар'єр може стати для вас проблемою?

«Словацька мова схожа до української. Половина слів зрозуміла, а решту можна здогадатися, тому мова не стане проблемою для мене. Головне знайти спортивну мотивацію, щоб виходити на лід і викладатися всі 60 хвилин.»

Які ще варіанти продовження кар'єри у вас були?

«Мав схожі пропозиції від європейських клубів. Команди Континентальної хокейної ліги не кликали. Ще була пропозиція від одного з київських клубів. Називати його не буду. Але тоді я вже пообіцяв «Зволену», хоча контракт ще не підписав. Зрозуміло, що за грошима та особистим контрактом ця команда не могла тягатися зі «Зволеном» і близько.»

«Сокіл» не намагався вас втримати?

«Ні. Клуб навіть нічого не пропонував мені. «Сокіл» мені ще винен зарплату за два місяці. Деяким хлопцям, які перейшли у «Беркут», пропонували залишитися у команді. Вони також хотіли, щоб з ними розрахувалися, а клуб ставив питання так «ви підпишіть контракт, а ми з вами розрахуємось».

Наскільки мені відомо Годинюк (наставник «Сокола») не був зацікавлений у тому, щоб я залишився. Можливо, він боявся, що я похитну його авторитет чи думав, що я буду його підсиджувати. Там все дуже закручено. З одного боку, йому потрібен такий хокеїст, а з іншого його не влаштовує те, що я беру ініціативу у роздягальні на себе.

У всіх командах, де я грав, перш за все вітаються гравці з лідерськими функціями, які можуть завести команду не тільки на полі, але й у роздягальні. Це можна запитати у будь-якого гравця, тих же Климентьєва, Срюбка і Сімчука, які встигли пограти у багатьох командах. Може справа у тому, що Годинюк молодий тренер і побоявся цього. Це така справа.»

Навесні збірна України невдало виступила на домашньому чемпіонаті світу — зайняла третє місце. Після цього команду залишив канадець Дейв Льюїс.

«Збірна виступила непідготовленою. Це стосується і молодих хокеїстів, і ветеранів. Якщо серйозно, то це був бардак. Безпосередньо до турніру ми готувались шість днів. Цього було занадто мало.

Поки невідомо хто його замінить. Але побутує думка, що варто підписати фахівця на 3-4 роки. Я з цим не згоден. Якщо підписувати контракт, то за схемою 1+3, щоб за рік тренер дав результат, довів, що вартий цієї посади. У противному випадку можна підписати будь-якого фахівця на чотири роки, який потім скаже «вибачте, у мені нічого не вийшло».

Я б надавав перевагу канадським фахівцям. Цього року нам не вдалося вийти у вищий дивізіон, але там були об'єктивні причини. Не дивлячись на те, що турнір був домашнім, ніякої допомоги це нам не дало. У вітчизняних фахівців замилене око. Образно кажучи, наставник «Сокола» викликатиме у збірну своїх підопічних. Так само вчинить тренер «Донбаса».

А іноземець дивитиметься хто сильніший на сьогоднішній день і того викликатиме. Так робив Льюїс. Деякі провідні хокеїсти, які не виконували установок тренера з першої ланки потрапляли у четверту. Прізвищ не називатиму.

І не варто забувати, що хокей — це канадський вид спорту. В Європі канадські фахівці користуються популярністю. Хоча заманити сюди хорошого спеціаліста буде дуже важко. Для цього потрібно робити хороші умови особистого контракту.

Минулого сезону донецький «Донбас» уперше став чемпіоном України, а наступний сезон команда виступатиме у Вищій російській лізі.

«ХК «Донбас» — молодці! Хотілося, щоб вони ще раніше зробили таку команду, але видно їм було не до хокею. Зараз вони почали розвиватися.

Але эдине, що зможе зрушити хокей з мертвою точки в Україні — це команда КХЛ. Буде вона у Києві, Донецьку чи Львові, це не принципово. Вона передбачає створення молодіжної команди, за яку виступатимуть молоді українські хокеїсти. Для гравців — це хороша школа. Через рік-два молодь вже зможе скласти конкуренцію ветеранам. Таким шляхом пішли Білорусь, Казахстан, Латвія. Одна Україна залишилась.

Проблема у тому, що у нас не спортивні політики. Взагалі в Україні жоден вид спорту, за винятком футболу, не отримує потрібної уваги та фінансування. Тому такі результати всюди.

gazeta.ua